Валерія Пекін: "Чорна п'ятниця" по-українськи




- Що це ми все без молока і без молока? Так і померти можна. Треба б корову купити.
- Треба б, та де грошей взяти?
- Може, зайняти? У сусідів.
- А чим віддавати будемо? Віддавати щось треба.
- Значить, треба щось продати ...
(Із "Троє з Простоквашено")

Постановою уряду України було визначено 300 державних підприємств які підлягають до амбітної приватизації в 2015 році. З них 81 підприємство підпорядковуються аграрному відомству.

У презентації проекту «Роздержавлення» міністра Павленка нас запевняють у доцільності процесу, переконуючи, що держпідприємства - це більше якір української економіки. Загальна сума збитків, з якими аграрні ДП закінчили минулий рік, становить майже 0,5 млрд. гривень. Більшість ферм розвалені, поля під парою. Документально так і є, але хіба одиничним є випадок, коли на папері одне, а в реальності інше ...? Найчастіше директора таких підприємств не заморочуються з явними відмінностями. І тут питання: «Як будуть оцінювати пропоновані на торгах підприємства?»

Аграрне відомство впевнено в тому, що економічний ефект від приватизації агродержпідприємств може скласти, за різними оцінками, від 600 млн. гривень до 1 млрд. гривень. Тобто матеріальної вигоди практично не існує. У період війни і незрозумілої реформації вартість бізнесу, навіть аграрного, мінімальна. Тобто держава сьогодні може получити лише мізерну плату за дорогоцінні активи, які можна привести до ладу і продати в момент коли інвестиційний клімат буде сприятливим. Сьогодні в Україні кожен елемент (законодавчо-нормативний, організаційно-економічний, соціально-політичний) з необхідного для інвестора комплексу умов знаходиться в невигідному становищі і лише знижує вартість активів країни.

Те, що потрібно продавати - сумнівів немає у більшості, але чи час це робити зараз? Що ми вирішуємо таким кроком? Уряд наполягає на тому, що таке рішення потрібно розглядати як закриття дір і мінімізації витрат держави. Адже хоч як крути, неефективне ДП потрібно утримувати, сидячим працівникам хоч і мінімальну, але зарплату потрібно платити. І тут ми говоримо про, на мій погляд, вигідну для певних людей політику «неодержання прибутку, а скидання «зайвого вантажу» з корабля». Хоча придивившись навіть краєм ока видно, що в списках опинилися і ті об'єкти, які приносять реальний прибуток державі, а продаватися вони будуть за такий же безцінь.

Висновок один: час для розпродажу вибрано несприятливе, або навпаки, найсприятливіший, якщо ставиться завдання прибрати за безцінь до рук ласі шматки залишків загальнонародної власності.

З приватизацією все досить ясно, про її проведення оголосили - назад дороги немає, та й над умовами процесу морочитися не варто - не перший день в Україні живемо. Але є більш пікантні плітки – відкриття ринку землі вже цієї осені. Багато амбітних аграрії поставили перед собою завдання – зібрати якомога більше готівки для швидкого отоварювання в день розпродажу, можливо який пройде подібно американській «чорній п'ятниці». Ну що ж, головне, щоб без жертв.

×